Коливання настрою — це нормально



 У непрості часи кожен із нас переживає цілу гаму почуттів і час від часу питається, а чи це нормально? Так, цілком нормально відчувати часом суперечливі емоції, коли у твоїй країні війна. Це може бути смуток, відчай, паніка, заперечення або ж навпаки наснага, ейфорія, збудження. 

Як це працює

Коли стається щось дуже неочікуване і жахливе, людина спершу переживає шок і працює наче на автоматі за програмою виживання. Планування обмежене до кількох годин. 

Згодом повертаються базові емоції. Українці показали перехід від шоку до ейфорії від того, що країна вистояла у перші години та дні. Це засвідчує силу нашого психічного ресурсу. 

Утім, стан ейфорії дуже енергозатратний для організму. Тож на зміну ейфорії можуть прийти тривога, депресія, відчай. 

Просто запам’ятайте: коливання настрою — це нормально. 

Відчуття провини

Під час ейфорії усі відчули єднання, ніби на якийсь час ми перетворилися на один організм. Кожен став іншому близьким родичем. Так відбувається коли емоції синхронізуються. 

Однак річ у тім, що синхронізуватися можуть будь-які емоції, навіть негативні. І зараз багато українців можуть відчувати провину за те, що вони не на передовій, хоча бойового досвіду не мають. 

Військові зараз не відчувають проблем з ідентичністю, вони чітко знають, де потрібні і які завдання мають. А от у цивільних все складніше, адже їм складно знайти свою функцію, роль, завдання. 

Провину відчувають усі, хто не відчуває безпосередній страх. 

Важливо розуміти, що зараз немає неважливої роботи чи неважливих людей. Кожен вклад по крихті веде нас до перемоги. 

Провина вцілілого

Відчуваю, що роблю недостатньо. Що таке провина вцілілого і навіщо її позбуватись

Однак комусь починає здаватись, що зробити корисного вдається критично мало і потрібно більше старатись. Тому ділимось лайф-хаками як впоратись з цим відчуттям.

Найкращий засіб від атаки на ідентичність – чітко знати свої сильні сторони й визначити свій сектор “оборони”: поширювати інформацію, підбадьорювати, варити для клієнтів каву, дякувати, малювати меми, волонтерити. 

Кожен зараз є важливою клітиною в тілі. Кожен має функцію. 

Руйнівне очікування

Багато українців аби захистити психіку живуть очікуванням того, що війна скінчиться швидко. Та нехай краще перемога стане для нас несподіванкою та шоком, ніж очікування швидкого завершення війни приведе до відчаю. 

Підготуйте себе до найгіршого — уявіть на кілька хвилин, що це сталося; уявіть свої емоції, підберіть для цього слова та опис. 

Як жити далі

Подолавши провину і надмірні очікування, можна починати жити далі. Тож найкраща порада: 

Заведіть собі традиції та не цурайтеся рутини. 

І якщо коротко, то кожному з нас треба

  • спати в будь-якому разі, навіть якщо для цього потрібно випити заспокійливе;
  • пити достатньо води – зневоднений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніша за їжу;
  • робити інформаційні паузи від читання новин;
  • виключити режим жалості до всього матеріального. Ворог на це розраховує. Тому слід знищувати всі інфраструктури – саме постійний жаль про втрачене ще більше підживлює тривогу та вирубає наш мозок;
  • включитись у план "що я зроблю після війни". Це допоможе мозку працювати на ваш порятунок, а не на тихе самознищення;
  • рятуватися гумором – це надійний щит для мозку, щоб трохи зменшити кортизол;
  • обійматися;
  • казати близьким: "Я тебе люблю". Такі слова допомагають підтримувати сили;
  • не вірити та не розповсюджувати неперевірену інформацію – нас ніхто ніколи не здасть! І ми не здаємось!
Корисні посилання: 

Все буде Україна!


Ви читаєте новини з телефону?
Додавайте Лозуватка Live в список читання в додатку Google.Новини!

Дописати коментар

0 Коментарі